Львів’янин Микола Пех втратив зір у ще у дитинстві, що не завадило йому навчатися у Львівському національному університеті ім. І. Франка на факультеті міжнародних відносин, а також за програмами обміну в США та Великобританії.

Він активно займався громадською діяльністю, у 2006-му році разом із своїм другом Андрієм Максимовичем організовував «Пробіг заради дітей» та заснував молодіжну організацію «Інститут українських студій».
В червні 2014 року Микола пішов з життя, але його ідеї та початі проекти надалі втілюють в життя друзі та прибічники. Навіть люди, які не були особисто знайомі з ним, знають про його громадську діяльність та приєднуються до ініціатив, започаткованих Миколою.

Микола вразив своєю добротою, високим інтелектом та моральною стійкістю. Він був дуже розумним, працьовитим та надзвичайно цілеспрямованим. Він знав, чого хоче і добивався того. Він завжди вірив в інших людей та надихав їх. Він не боявся змін, бо сам їх творив. Боротьба за рівні права та можливості для всіх - була його ціллю і він дуже багато всього зробив на цьому шляху. Зі своїми фізичними обмеженнями він так прожив своє коротке життя та добився того, чого мало хто з сильних та фізично здорових людей і за довге життя не добивається. Микола був також дуже товариським, щедрим та з гарним почуттям гумору.

Мар'яна Калина, докторантка в Українському вільному університеті

Я бачив, як він гуртував навколо себе людей. Для мене потім не виникало питань про те, чи може незрячий реалізувати себе в житті.

Роман Боренько, рекрутер

Показав багато нових можливостей і додавав віри в реалізацію задуманого. Завдяки цьому знайомству, я переконалась у важливості молоді та їх впливу на суспільство, спостерігаючи за ним, ще раз переконувалась, що все набагато простіше, ніж вважала до цього.

Наталія Найда, викладач

Мені важко зараз уявити себе поза межами знайомства з Миколою та ІУСом. Микола вірив в людей, розкривав їх таланти, давав їм відповідальність і саме це мотивувало робити незвичайні речі, дивувати себе, в першу чергу. Якщо можна виділити когось, хто мав неабиякий вплив на моє життя і доклався до формування того ким я є зараз, то це буде без сумніву Микола. Він кожного дня показував своїм життям, що можливо усе. Це не тільки надихало, але й змушуувало до конкретних дій.

Вікторія Лучка, організатор велопробігу “Бачу! Можу! Допоможу!”

Всі обмеження – в нашій голові”! Це чи не перше, що я почула від Миколи при знайомстві. Все його життя стало для мене свідченням того, які дива ти можеш здійснювати... як далеко можеш дійти, будучи відкритим та безстрашним до світу. Микола може стати свого роду рольовою моделлю для кожного, хто втратив віру у власні сили та людей навколо. Він посадив насіння, яке з кожним роком проростає все глибше і більше. Пам’ятаю, що попри свою “незрячість”, Микола часто бачив більше, ніж ми.

Любця Івасівка, еколог

Микола був дуже вольовою особистістю, мене завжди вражали його знання в різних областях, його бажання постійно щось робити, писати і втілювати нові проекти, а також заохочувати людей до ініціативності ... А ще пам'ятаю, що він дуже добре розбирався в компах, мене завжди дивувало, як він не бачачи там нічого, може так круто собі давати раду.

Наталя Тарнавчик-Чугуєвець, працівник з громадськістю (проект GIZ)

Він був чудовим другом, який завжди пам'ятав, що коїться у моєму житті. Завжди пропонував свою допомогу і своїми ерудицією та поведінкою показував приклад, до якого хотілося прагнути.

Ірина Чупіль, Внутрішній аудитор

Для мене це надзвичайно світла людина, у якій вмістилось стільки всього прекрасного. Це приклад людини, що своїми вчинками руйнувала всі стереотипи ....З ним завжди було дуже цікаво!!!!!

Оля Задибчук, студентка, художниця